відправний
ВІДПРАВНИЙ, авна, авне. 1. Такий, з якого щось відправляють (у 1 знач.). Відправна станція.
2. Те саме, що вихідний 4. Відправним пунктом пізнання є живе споглядання, яке виражається у відчуттях, сприйняттях людини (Ком. Укр., 4, 1960, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відправний | відправна | відправне | відправні |
Родовий | відправного | відправної | відправного | відправних |
Давальний | відправному | відправній | відправному | відправним |
Знахідний | відправний, відправного | відправну | відправне | відправні, відправних |
Орудний | відправним | відправною | відправним | відправними |
Місцевий | на/у відправному, відправнім | на/у відправній | на/у відправному, відправнім | на/у відправних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відправний | відправна | відправне | відправні |
Родовий | відправного | відправної | відправного | відправних |
Давальний | відправному | відправній | відправному | відправним |
Знахідний | відправний, відправного | відправну | відправне | відправні, відправних |
Орудний | відправним | відправною | відправним | відправними |
Місцевий | на/у відправному, відправнім | на/у відправній | на/у відправному, відправнім | на/у відправних |