відпустка
ВІДПУСТКА, и, ж. Звільнення на певний час від роботи, навчання для відпочинку і т. ін. Виїду до Криворівні і пробуду там до кінця своєї відпустки (Коцюб., III, І 956, 360); Якось я приїхав додому у відпустку (Ткач, Моряки, 1948, 31).
Іти (піти) у відпустку - брати таке звільнення. [Геннадій]: Ну, так коли ж ви.. у відпустку підете? (Мороз, П'єси, 1959, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпустка | відпустки |
Родовий | відпустки | відпусток |
Давальний | відпустці | відпусткам |
Знахідний | відпустку | відпустки |
Орудний | відпусткою | відпустками |
Місцевий | на/у відпустці | на/у відпустках |
Кличний | відпустко | відпустки |