відрада
ВІДРАДА, и, ж. Те, що заспокоює, сповнює радістю; втіха, задоволення. Не було Остапові сну, ані відпочинку; не було спокою, ані відради (Вовчок, І, 1955, 329); Якась відрада, тихе вдоволення обняло йому душу (Мак., Вибр., 1954, 25); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (Сос., II, 1958, 363).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відрада | відради |
Родовий | відради | відрад |
Давальний | відраді | відрадам |
Знахідний | відраду | відради |
Орудний | відрадою | відрадами |
Місцевий | на/у відраді | на/у відрадах |
Кличний | відрадо | відради |