відрубок
ВІДРУБОК, бка, ч. Те, що відрубане, або те, від чого відрубано більшу частину. Вдарив [Лобур] по скаліченій руці, яку запорожець поклав на полудрабок;.. відчахнулась рука.. й впала на землю, а з відрубка похлинула кров (Стар., Облога.., 1961, 51); Долоня [незнайомця] була з чотирма пальцями! Замість п'ятого, великого пальця, на відбитку ясно позначився короткий, маленький відрубок (Донч., II, 1956, 393).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відрубок | відрубки |
Родовий | відрубка | відрубків |
Давальний | відрубкові, відрубку | відрубкам |
Знахідний | відрубок | відрубки |
Орудний | відрубком | відрубками |
Місцевий | на/у відрубку | на/у відрубках |
Кличний | відрубку | відрубки |