відстовбурчений
ВІДСТОВБУРЧЕНИЙ, рідко ВІДСТОБУРЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відстовбурчити і відстобурчити. Відклавши чотири [пальці], він усмішливо подивився на останній, великий, відстовбурчений (Шовк., Інженери, 1956, 62); // у знач. прикм. На виду у діда старечий спокій, а проте - гостріш огняний погляд, котрий прикривали.. одстобурчені брови (Мирний, 1, 1954, 165).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відстовбурчений | відстовбурчена | відстовбурчене | відстовбурчені |
Родовий | відстовбурченого | відстовбурченої | відстовбурченого | відстовбурчених |
Давальний | відстовбурченому | відстовбурченій | відстовбурченому | відстовбурченим |
Знахідний | відстовбурчений, відстовбурченого | відстовбурчену | відстовбурчене | відстовбурчені, відстовбурчених |
Орудний | відстовбурченим | відстовбурченою | відстовбурченим | відстовбурченими |
Місцевий | на/у відстовбурченому, відстовбурченім | на/у відстовбурченій | на/у відстовбурченому, відстовбурченім | на/у відстовбурчених |