відточувати
ВІДТОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТОЧИТИ, очу, очиш, док., перех. 1. Точінням робити що-небудь дуже гострим або гладким. Хто з дружинників прибирав у човнах, хто порався біля вітрил, хто лагодив зброю - чистив щит, гострив спис, одточував меч (Скл., Святослав, 1959, 336); Ти молотом твориш, а я - олівцем, деталь ти відточуєш, я - свій рядок, і в темпі єдиному злився наш крок (Сос., І, 1957, 448);
* Образно. В цареградському вигнанні терпляче відточував [Врангель] свій мстивий клинок, очікуючи слушного часу (Гончар, Таврія.., 1957, 491).
2. перен. Робити що-небудь дуже досконалим, доводити до високої майстерності; відшліфовувати. Користуючись народними образами, порівняннями, метафорами тощо, він [Т. Шевченко] удосконалював їх, відшліфовував, відточував (Мовозн., VII, 1949, 32); Ці спостереження допомагають йому у його власних шуканнях, він відточує своє мистецтво (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 89); Віками трудовий народ складав і відточував мудрі прислів'я (Рад. Укр., 9.VIІ 1957, 3).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відточую | відточуємо |
2 особа | відточуєш | відточуєте |
3 особа | відточує | відточують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відточуватиму | відточуватимемо |
2 особа | відточуватимеш | відточуватимете |
3 особа | відточуватиме | відточуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відточував | відточували |
Жіночий рід | відточувала | |
Середній рід | відточувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відточуймо | |
2 особа | відточуй | відточуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відточуючи | |
Минулий час | відточувавши |