відучувати
ВІДУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДУЧИТИ, учу, учиш, док., від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати. Ми вас одучим, супостати, морити вдов (Котл., І, 1952, 234); Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (Фр., VIII, 1952, 395); Чи можна від неї, від вольної волі, коли-небудь відучити людину? (Гончар, Таврія.., 1957, 618).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відучую | відучуємо |
2 особа | відучуєш | відучуєте |
3 особа | відучує | відучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відучуватиму | відучуватимемо |
2 особа | відучуватимеш | відучуватимете |
3 особа | відучуватиме | відучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відучував | відучували |
Жіночий рід | відучувала | |
Середній рід | відучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відучуймо | |
2 особа | відучуй | відучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відучуючи | |
Минулий час | відучувавши |