відьмачий
ВІДЬМАЧИЙ, а, е, заст. Те саме, що відьомський. Посміхаючись в сутінках до Вутаньки злорадною, відьмачою усмішкою, вона [баба] ніби насувалася зверху на дівчину (Гончар, Таврія.., 1957, 249); - Не роби з себе ягничку, бо коли у тебе й є хвіст, то не овечий. - А який же? - Відьмачий! (Ю. Янов., II, 1958, 264).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відьмачий | відьмача | відьмаче | відьмачі |
Родовий | відьмачого | відьмачої | відьмачого | відьмачих |
Давальний | відьмачому | відьмачій | відьмачому | відьмачим |
Знахідний | відьмачий, відьмачого | відьмачу | відьмаче | відьмачі, відьмачих |
Орудний | відьмачим | відьмачою | відьмачим | відьмачими |
Місцевий | на/у відьмачому, відьмачім | на/у відьмачій | на/у відьмачому, відьмачім | на/у відьмачих |