війна
ВІЙНА, и, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (Укр.. присл.., 1955, 78); Війну [1914-1915] ведуть усі великі держави заради грабежу, поділу світу, за ринки, за поневолення народів (Ленін, 21, 1950, 391); А між тим приготовання [приготування] до робітницької війни швидко кінчилися (Фр., V, 1951, 413); Щоб війни не знати, Щоб у мирі жить, - Армія Радянська На посту стоїть (Бойко, Ростіть.., 1959, 10).
Війною іти (піти) - починати проти кого-небудь війну. На край шотландський вільний Війною йшов король Едвард (Л. Укр., І, 1951, 351); Громадянська війна див. громадянський; Оголошувати війну див. оголошувати.
@ Холодна війна див. холодний.
2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба. Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (Коцюб., III, 1956, 38); Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Крот., Сини.., 1948, 13); Ідейна війна з народництвом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | війна | війни |
Родовий | війни | воєн, війн |
Давальний | війні | війнам |
Знахідний | війну | війни |
Орудний | війною | війнами |
Місцевий | на/у війні | на/у війнах |
Кличний | війно | війни |