військо
ВІЙСЬКО, а, с. Збройні сили держави; армія. У нього вотчина аж біля Прилуків укупі з братом, .. брат господарює, а він служить у війську (Кв.-Осн., II, 1956, 328); Тоді він [Т. Шевченко] одвідав і Київ, і Кирилівку, і Хортицю, де колись була Січ славного війська запорізького (Мирний, V, 1955, 312); // Частина збройних сил; озброєний загін. Іде військо, іде й друге, А за третім стиха - Не дивися, безталанна - Везуть тобі лихо (Шевч., II, 1953, 43); Попереду всього війська Три старшини виступали (Л. Укр., I, 1951, 375); Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська (Рильський, Сад.., 1955, 20); Як війна вирувала довкола, розливаючи ріками кров, у будьоннівське військо Микола на зачумлену шляхту пішов (Гонч., Вибр., 1959, 95).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | військо | війська |
Родовий | війська | військ |
Давальний | військові, війську | військам |
Знахідний | військо | війська |
Орудний | військом | військами |
Місцевий | на/у війську | на/у військах |
Кличний | військо | війська |