віконниця
ВІКОННИЦЯ, і, ж. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич - і розчинилася віконниця (Мирний, І, 1954, 318); Вдалині м'яко блимнули вікна, і чиясь невидима рука тихо зводила половинки віконниць, наче очі до сну стуляли повіки (Коцюб., II, 1955, 285); На вулицю Колгоспну виглядає причілковим вікном з червоними віконницями дерев'яна хата Орини Кулиняк (Чорн., Пісні.., 1958, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віконниця | віконниці |
Родовий | віконниці | віконниць |
Давальний | віконниці | віконницям |
Знахідний | віконницю | віконниці |
Орудний | віконницею | віконницями |
Місцевий | на/у віконниці | на/у віконницях |
Кличний | віконнице | віконниці |