вікувати
ВІКУВАТИ, ую, уєш, недок. Проживати свій вік; жити. То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Вовчок, І, 1955, 310); - Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 171); // Довго перебувати, жити де-небудь. - Не вікувати ж мені, думаю собі, у наймах, треба б уже хоч клаптик свого поля мати... (Коцюб., І, 1955, 105); - Не кури, - спокійно стримав його Максим. - Сіно підпалиш. - А тобі шкода? Чи ти тут вікувати надумав? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 80); // перен. Завжди, постійно перебувати, знаходитися де-небудь (про предмети). В світ дорогу, в світ дорогу! Де вікує сніг на кризі (Метл. і Кост., Тв., 1906, 60).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вікую | вікуємо |
2 особа | вікуєш | вікуєте |
3 особа | вікує | вікують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вікуватиму | вікуватимемо |
2 особа | вікуватимеш | вікуватимете |
3 особа | вікуватиме | вікуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вікував | вікували |
Жіночий рід | вікувала | |
Середній рід | вікувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вікуймо | |
2 особа | вікуй | вікуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вікуючи | |
Минулий час | вікувавши |