вітрячок
ВІТРЯЧОК, чка, ч. 1. Зменш. до вітряк 1. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Кв.-Осн., II, 1956, 422); Хуторяни мірошником його прозвали, бо збудував він собі вітрячок (Стор., І, 1957, 213).
2. Дитяча забавка, подібна до вітряка. Потім Марко показував свого нового вітрячка з торохтілкою: вітер дме, млинок крутиться і торохтить (Коп., Сон. ранок, 1951, 97); Він.. маленький вітрячок може змайструвати (Донч., V, 1957, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вітрячок | вітрячки |
Родовий | вітрячка | вітрячків |
Давальний | вітрячкові, вітрячку | вітрячкам |
Знахідний | вітрячок | вітрячки |
Орудний | вітрячком | вітрячками |
Місцевий | на/у вітрячку | на/у вітрячках |
Кличний | вітрячку | вітрячки |