віщий
ВІЩИЙ, а, е, уроч. 1. Який віщує що-небудь; пророчий. [Гелен:] Цар Ономай образив Аполлона.. і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри (Л. Укр., II, 1951, 299); В одно злилися наші вчинки - Одна ріка, одна рука. Там слово Лесі Українки І слово віщого Франка Не міжнародні поєдинки - Народів дружбу проріка (Рильський, III, 1961, 304); Віщим пострілом "Аврора" почала добу нову (Уп., Вірші.., 1957, 175).
2. заст. Мудрий, проникливий. Поперед інших стяг новий неси, Карай насильство своїм словом віщим (Граб., II, 1959, 387).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | віщий | віща | віще | віщі |
Родовий | віщого | віщої | віщого | віщих |
Давальний | віщому | віщій | віщому | віщим |
Знахідний | віщий, віщого | віщу | віще | віщі, віщих |
Орудний | віщим | віщою | віщим | віщими |
Місцевий | на/у віщому, віщім | на/у віщій | на/у віщому, віщім | на/у віщих |