гадючник
ГАДЮЧНИК, а, ч. 1. Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (Гончар, Тронка, 1963, 285).
2. перен. Скупчення ворожих сил. Доки минули цей розворушений гадючник - смугу повсталих колоній та хуторів - до краю вимучились всі, від командира до гуртоправа (Гончар, Таврія.., 1957, 414); В своєму гадючнику українські буржуазні націоналісти розпинали і обпльовували ім'я Шевченка, лили на нього потоки бруду,.. дико знущалися над його світлою пам'яттю (Жовт., 2, 1956, 88).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гадючник | гадючники |
Родовий | гадючника | гадючників |
Давальний | гадючникові, гадючнику | гадючникам |
Знахідний | гадючник | гадючники |
Орудний | гадючником | гадючниками |
Місцевий | на/у гадючнику | на/у гадючниках |
Кличний | гадючнику | гадючники |