гайнути
ГАЙНУТИ, ну, неш, док., розм. Швидко побігти, помчати; майнути. Коні добрі, як гайнули назад - скоро й дома були (Укр.. казки, легенди.., 1957, 160); - А що, коли б так намовити Марка і гайнути разом назустріч Будьонному? - раптом майнула думка (Козл., Ю Крук, 1957, 349); * Образно. Поза хатою буря метнулась. У садку між дерев заплуталася на мить, вирвалась і гайнула далі (Головко, І, 1957, 116).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гайну | гайнемо |
2 особа | гайнеш | гайнете |
3 особа | гайне | гайнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гайнув | гайнули |
Жіночий рід | гайнула | |
Середній рід | гайнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гайнімо | |
2 особа | гайни | гайніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | гайнувши |