галівник
ГАЛІВНИК, а, ч. , діал. 1. Канат, за допомогою якого пересувається пором.
2. У давнину - робітник, що тягнув кодолою судно; бурлак. Десь протягло співали півні і долітали журливі співи галівників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 226);
* У порівн. Жорно було надзвичайно важке. Томаш ледве мів зрушити його, налягаючи на нього всім тілом, як галівник на своє тягло (Тулуб, Людолови, II, 1957, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | галівник | галівники |
Родовий | галівника | галівників |
Давальний | галівникові, галівнику | галівникам |
Знахідний | галівник, галівника | галівники, галівників |
Орудний | галівником | галівниками |
Місцевий | на/у галівнику | на/у галівниках |
Кличний | галівнику | галівники |