гарячковий
ГАРЯЧКОВИЙ, а, е. 1. Стос. до гарячки (у 1 знач.). Дві грубі сльози сплинули по її обличчю, що палало гарячковим рум'янцем (Фр., VI, 1951, 167).
2. перен. Хворобливо-збудливий, нервовий. Такий же [Сергій Боровик] поривний і гарячковий, здатний у захваті наробити багато лиха, насамперед собі, прямолінійний і нестримний (Собко, Справа.., 1959, 232); // Який виявляє нервове збудження, напруження. - Бігме, я нічого не винна, - швидко, з якимсь гарячковим поспіхом шептала Ганка (Фр., І, 1955, 89); // Надмірно поспішний. Писалося нашвидку, бо вже мало лишилось вільного часу, - отож наслідки такої гарячкової праці й помітні в тих оповіданнях (Коцюб., III, 1956, 127); Вже при першому знайомстві з Сакієм читач довідується, що він дуже незадоволений гарячковим збагаченням батька (Іст. укр. літ., II, 1956, 548).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гарячковий | гарячкова | гарячкове | гарячкові |
Родовий | гарячкового | гарячкової | гарячкового | гарячкових |
Давальний | гарячковому | гарячковій | гарячковому | гарячковим |
Знахідний | гарячковий, гарячкового | гарячкову | гарячкове | гарячкові, гарячкових |
Орудний | гарячковим | гарячковою | гарячковим | гарячковими |
Місцевий | на/у гарячковому, гарячковім | на/у гарячковій | на/у гарячковому, гарячковім | на/у гарячкових |