гиблий
ГИБЛИЙ, а, е, діал. Непридатний, негодящий. - Та й земля наша не така вже гибла, можна освоювати нові заболочені грунти (Коз., Сальвія, 1959, 11); // Який приводить до загибелі. - Правда ж, Романочку, ти не підеш на ту прокляту чужину, на те гибле бурлакування? (Стельмах, Хліб.., 1959, 142).
@ Гибле діло - погана справа. - Їдь, дочко, не спізнюйся,- сказав Радивон.- Гибле то діло, коли людина кудись спізниться (Кучер, Трудна любов, 1960, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гиблий | гибла | гибле | гиблі |
Родовий | гиблого | гиблої | гиблого | гиблих |
Давальний | гиблому | гиблій | гиблому | гиблим |
Знахідний | гиблий, гиблого | гиблу | гибле | гиблі, гиблих |
Орудний | гиблим | гиблою | гиблим | гиблими |
Місцевий | на/у гиблому, гиблім | на/у гиблій | на/у гиблому, гиблім | на/у гиблих |