глаголиця
ГЛАГОЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти - кирилицю і глаголицю, причому питання про співвідношення і відносну давність цих алфавітів досі повністю не розв'язане (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 499); Друга [абетка] також пізніше стала зватися «глаголицею» - від букви «Г» («глагол»), що означала в старослов'янській мові - «мову», «слово» (Рад. літ-во, 5, 1958, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глаголиця | глаголиці |
Родовий | глаголиці | глаголиць |
Давальний | глаголиці | глаголицям |
Знахідний | глаголицю | глаголиці |
Орудний | глаголицею | глаголицями |
Місцевий | на/у глаголиці | на/у глаголицях |
Кличний | глаголице | глаголиці |