гнівно
ГНІВНО. Присл. до гнівний. - Невеликий пан - сам нап'єшся! - відказала гнівно Галя (Мирний, IV, 1955, 28); Ми стали на бій, гнівно стисши кулак... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 13); * Образно. Йому [В. Чкалову] грозили холод і тумани, і горами солоної води під ним шуміли гнівно океани і скаженіли, дибились льоди (Гонч., Вибр., 1959, 127).