голубів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голубів | голубова | голубове | голубові |
Родовий | голубового | голубової | голубового | голубових |
Давальний | голубовому | голубовій | голубовому | голубовим |
Знахідний | голубів, голубового | голубову | голубове | голубові, голубових |
Орудний | голубовим | голубовою | голубовим | голубовими |
Місцевий | на/у голубовому, голубовім | на/у голубовій | на/у голубовому, голубовім | на/у голубових |
голуб
ГОЛУБ, а, ч. 1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір'ям та великим волом. По подвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Гл.,Вибр., 1957,308); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190);. * У порівн. Вони [Галя і Чіпка] справді - як ті голуби: де одно, там і друге (Мирний, II, 1954, 252).
Голуб миру - зображення білого голуба як символу миру. Голуби миру з'явилися в усіх куточках мартенівського цеху (Собко, Біле полум'я, 1952, 106).
2. розм. Пестливе називання чоловіка (перев. при звертанні). [Одарка:] Ти, певно, втомився, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш... (Кроп., І, 1958, 60); [Романюк:] Дивись, голубе, щоб все було культурно (Корп., II, 1955, 196).
3. заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Кв.-Осн., II, 1956, 311); // Виріб з тіста у вигляді такої птиці. Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (Н.-Лев., III, 1956, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голуб | голуби |
Родовий | голуба | голубів |
Давальний | голубові, голубу | голубам |
Знахідний | голуба | голубів |
Орудний | голубом | голубами |
Місцевий | на/у голубі | на/у голубах |
Кличний | голубе | голуби |
голубіти
ГОЛУБІТИ, іє, недок. 1. Виділятися своїм голубим кольором; виднітися (про що-небудь голубе). Крізь дерева голубіє дах якогось будинку (Вас., Вибр., 1950, 29); Дніпро голубів, звиваючись стрічкою в луках (Скл., Орл. крила, 1948, 6).
2. Ставати голубим. Небо почало швидко голубіти і незабаром місто набуло майже весняного святкового вигляду... (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 311); - У річок, як і в людей, час від часу змінюється настрій. Ясно - голубіють, похмарить - темніють... (Гончар, І, 1954, 212).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | голубію | голубіємо |
2 особа | голубієш | голубієте |
3 особа | голубіє | голубіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | голубітиму | голубітимемо |
2 особа | голубітимеш | голубітимете |
3 особа | голубітиме | голубітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | голубів | голубіли |
Жіночий рід | голубіла | |
Середній рід | голубіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | голубіймо | |
2 особа | голубій | голубійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | голубіючи | |
Минулий час | голубівши |