гордощі
ГОРДОЩІ, ів, мн. Те саме, що гордість 2, 3. Щасливий властитель нової сокири дивиться на неї з гордощами, з любов'ю (Фр., IV, 1950, 193); -Ого-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! - з гордощами за коня притиснув Лимаренко (Крот., Сини.., 1948, 56); 3 ним [учителем] вона заприязнилася. Скинула з себе гордощі попаді (Март., Тв., 1954, 355); Засліплена гордощами, шляхта навіть у думці не припускала визнання будь-яких людських прав за тими, хто не був уроджоним [шляхтичем] (Панч, III, 1956, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гордощі | |
Родовий | гордощів | |
Давальний | гордощам | |
Знахідний | гордощі | |
Орудний | гордощами | |
Місцевий | на/у гордощах | |
Кличний | гордощі |