горлиця
ГОРЛИЦЯ, і, ж. 1. Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб. Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (Н.-Лев., IV, 1956, 80); Горлиця і припутень мостять на дереві просте гніздо з кількох покладених навхрест паличок (Корисні птахи.., 1950, 35); * У порівн. Як схопиться Парася!.. Дмухає на огонь, кожух його струшує, і в'ється, як горлиця, коло його (Вовчок, І, 1955, 283).
2. Ласкаве звертання до дівчат та жінок. - Дівчино, горлице, коли б ти знала, якого жалю ти мені завдала! - подумав Микола, глянувши на Мокрину (Н.-Лев., II, 1956, 230).
3. Давній український народний танець і музика до нього. Чоботи вибивають горлицю - підлога двигтить (Донч., І, 1956, 241); Бандура горлиці бриньчала (Котл., , 1952, 73).
4. Українська сольна народна пісня.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горлиця | горлиці |
Родовий | горлиці | горлиць |
Давальний | горлиці | горлицям |
Знахідний | горлицю | горлиці, горлиць |
Орудний | горлицею | горлицями |
Місцевий | на/у горлиці | на/у горлицях |
Кличний | горлице | горлиці |