гостренький
ГОСТРЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до гострий 1-6. Казав козак, казав бурлак: - Дівчинонько-рибчинонько!.. Дай шабельку старенькую, Старенькую, гостренькую (Щог., Поезії, 1958, 57); Невеличке ягнятко, зігнувшись у каблучку, виставило своє гостреньке рильце з рідкими зубами (Мирний, III, 1954, 82); Білявому чоловікові промова Шільмана здалась надто гостренькою (Досв., Вибр., 1959, 282); В голосі дівчини прорізалося щось гостреньке, неприязне (Вол., Місячне срібло, 1961, 26); На полі осідає сніг, а під ним дзвінко дзюркотить вода. Проте ще можна ходити по снігу, бо вночі він пришерхає від гостренького морозцю (Коп., Як вони.., 1961, 26); Клим сьорбає запашний гостренький борщ, прихвалює невістку (Горд., II, 1959, 274).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гостренький | гостренька | гостреньке | гостренькі |
Родовий | гостренького | гостренької | гостренького | гостреньких |
Давальний | гостренькому | гостренькій | гостренькому | гостреньким |
Знахідний | гостренький, гостренького | гостреньку | гостреньке | гостренькі, гостреньких |
Орудний | гостреньким | гостренькою | гостреньким | гостренькими |
Місцевий | на/у гостренькому, гостренькім | на/у гостренькій | на/у гостренькому, гостренькім | на/у гостреньких |