граючий
ГРАЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до грати2. Очі матері стрілися з граючими оченятами дочки (Мирний, І, 1954, 253).
2. у знач. ім. граючий, чого, ч. Те саме, що грач. - Що за вальса граєте, пане? - спитала Аглая-Феліцітас, задержуючися в переході коло граючого, й нагнулася через хвильку над нотами (Коб., III, 1956, 373).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | граючий | граюча | граюче | граючі |
Родовий | граючого | граючої | граючого | граючих |
Давальний | граючому | граючій | граючому | граючим |
Знахідний | граючий, граючого | граючу | граюче | граючі, граючих |
Орудний | граючим | граючою | граючим | граючими |
Місцевий | на/у граючому, граючім | на/у граючій | на/у граючому, граючім | на/у граючих |