громовий
ГРОМОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до грім 1. Ви натягали на себе укривало, але.. чули, як здригається від громових ударів будинок і люто хлеще у вікна дощ (Донч., VI, 1957, 82); // Який супроводиться громом; з громом. Вдень тут тепло, часто громові бурі набігають (Л. Укр., V, 1956, 201); Зловісна громова хмара заходить збоку, суне низько, пливе (Ю. Янов., II, 1954, 196).
2. перен. Який звучанням нагадує грім; дуже голосний, гучний. Зненацька пролунав громовий вибух, і ясний ранок зразу потьмарився (Гончар, І, 1954, 56); - Замовчіть, бісові діти, - гримнув Сагайдачний своїм громовим голосом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 472); // Дуже грізний. Хане громовим поглядом глянула на Купу (Фр., II, 1950, 83); А вчитель, наче довбнею, бив їх далі громовими словами (Донч., І, 1956, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | громовий | громова | громове | громові |
Родовий | громового | громової | громового | громових |
Давальний | громовому | громовій | громовому | громовим |
Знахідний | громовий, громового | громову | громове | громові, громових |
Орудний | громовим | громовою | громовим | громовими |
Місцевий | на/у громовому, громовім | на/у громовій | на/у громовому, громовім | на/у громових |