грубіти
ГРУБІТИ, ію, ієш, недок. Ставати, робитися грубим (у 1, 2, 4, 5 знач.). Вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Вовчок, VI, 1956, 251); Хай знає [Віталик], що всю зиму ці чоботи міситимуть тут багнюку, обличчя червонітиме на стужі та на дощах, що руки її грубітимуть та тріскатимуться в роботі (Гончар, Тронка, 1963, 326).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грубію | грубіємо |
2 особа | грубієш | грубієте |
3 особа | грубіє | грубіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грубітиму | грубітимемо |
2 особа | грубітимеш | грубітимете |
3 особа | грубітиме | грубітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | грубів | грубіли |
Жіночий рід | грубіла | |
Середній рід | грубіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грубіймо | |
2 особа | грубій | грубійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | грубіючи | |
Минулий час | грубівши |