груддя
ГРУДДЯ1, груддя, с. 1. Збірн. до груда1 1. - Шпурляй на його груддя! - гукав Івась на Грицька, що стояв з грудкою у руках на окопі (Мирний, IV, 1955, 97).
2. Те саме, що груда1. 2. Оце згадав Давид - аж загорілися роз'ятрені спогадом ноги, розбиті, в крові: тягли ж на аркані по мерзлому грудді (Головко, II, 1957, 179); * У порівн. По.. обличчі Загайчика поскакала усмішка, як по грудді (Вільде, Сестри.., 1958, 68).
ГРУДДЯ2, я, с. Збірн. до груда2. Молодий солдат оглянувся на груддя тліючих руїн (Довж., Зач. Десна, 1957, 271); 3 груддя зруйнованих стін в усі боки поповзла потривожена комашня (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 191).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | груддя | |
Родовий | груддя | |
Давальний | груддю | |
Знахідний | груддя | |
Орудний | груддям | |
Місцевий | на/у грудді | |
Кличний | груддя |