груди
ГРУДИ, ей, мн. 1. Передня частина тулуба від шиї до живота. Голова її сумно схилилася на груди, руки опустилися донизу (Мирний, І, 1954, 46); Води тут було небагато, і людина стояла у воді по груди (Смолич, І, 1958, 78); // Грудна порожнина, що вміщує серце і легені. У Євгенія широко дихали груди, блищали очі (Фр.,УІІ, 1951, 248); - Таки здорово, - зітхнув Мірошниченко. - Як сказав Кульницький про землю, - здається, не десятини, а серце вийняв з грудей (Стельмах, II, 1962, 143); * Образно. Працівники морів Крають сині простори Грудьми кораблів (Рильський, І, 1956, 109); * У порівн. Я бачу.., як дихає вода і ледве здіймає, неначе груди, руду кору ряски (Коцюб., II, 1955, 265); // перен. Грудна порожнина як місце, де зосереджені душевні переживання. Огей вдихав свіже, весняне повітря і почував, як його груди сповнюються радісним, бадьорим струмом (Досв., Вибр., 1959, 368); Іван вилами перевертав гній, а в грудях наростала злість на пана (Чорн., Визвол. земля, 1959, 26).
Дихати (дихнути) на повні (на всі) груди - глибоко вдихати повітря. * Образно. Підкорені під ноги, вже вороги не встануть. Дихни на повні груди, народе любий мій! (Тич., II, 1957, 10); На повні груди - про велику силу якоїсь дії. Гармати бухали на повні груди (Перв., II, 1958, 66); Обороняти (закривати) грудьми - мужньо битися, захищати кого-, що-небудь. Грудьми обороняючи свою радянську Вітчизну, наша вовіки славна Армія не тільки прогнала з рідної землі загарбницькі полчища.., але й подала руку братньої допомоги народам-сусідам (Рильський, III, 1956, 49).
2. Молочні залози жінки. Голубе світання виразно охоплює її доладну постать, полохливі лінії високих грудей (Стельмах, І, 1962, 106); * У порівн.Тучна земля диха на неї теплом, як колись мамині груди (Коцюб., II, 1956, 42).
Відлучати (відлучити) від грудей див. відлучати.
3. Верхня передня частина одягу. У сорочках усі груди повишивала [Галя], квітками унизала (Мирний, II, 1954, 250); Ось вона підвелась і поглянула у свічадо. На грудях у неї блищала брошка (Л. Укр., III, 1952, 486).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | груди | |
Родовий | грудей | |
Давальний | грудям | |
Знахідний | груди | |
Орудний | грудьми | |
Місцевий | на/у грудях | |
Кличний | груди |
груд
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | груд | груди |
Родовий | груду | грудів |
Давальний | грудові, груду | грудам |
Знахідний | груд | груди |
Орудний | грудом | грудами |
Місцевий | на/у груді | на/у грудах |
Кличний | груде | груди |
груда
ГРУДА1, и, ж. 1. Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсипчастої, крихкої. Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щоб відлупити груду (Фр., IV, 1950, 24); Він зупинивсь і розминав в долоні Пахучу м'якість чорноземних груд (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).
2. збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду (Мирний, IV, 1955, 305); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 16).
ГРУДА2, и, ж., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на другий; купа. Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Коцюб., II, 1955, 401).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | груда | груди |
Родовий | груди | груд |
Давальний | груді | грудам |
Знахідний | груду | груди |
Орудний | грудою | грудами |
Місцевий | на/у груді | на/у грудах |
Кличний | грудо | груди |