гріб
ГРІБ, ГРОБ, гробу, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що могила. [Богомолка:] Я була в Мецці й Медині, топтала своїми грішними ногами святу землю, де походив наш пророк, бачила гроб його (Н.-Лев., II, 1956, 452); Мати вибирається чи не на ціле літо в давню батьківщину.., щоб освіжитись свіжим повітрям, поглянути власними очима знов на батьковий [батьків] гріб (Коб., III, 1956, 123); * У порівн. Один з нас обізвався: «Як погасне се вугля - буде чорно, як у гробі» (Л. Укр., І, 1951, 293).
2. Те саме, що труна. Серед церкви чорний гріб І над ним співає піп (Бор., Тв., 1957, 64); Гроби Бориса і Гліба були викопані і поставлені в церкву, збудовану Ярославом (Вісник АН, 8, 1949, 47).
@ До гробу - до кінця життя, до смерті. [Сергій:] Ти ж колись говорив, що коли покохаєш, то любитимеш до гробу (Мороз, П'єси, 1959, 11); Мертвого з гробу не вертають - не можна повернути те, що втратили; до минулого немає вороття. [Наталя Семенівна:] А тепер минулося!.. Мертвого з гробу не вертають!.. (Кроп., І, 1958, 417); Однією (одною) ногою в гробу стояти - бути близьким до смерті. Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить (Укр.. присл.., 1955,157); У гроб (гріб) загнати (увігнати): а) доводити до смерті, прискорювати чиюсь смерть. - Ти мене в гріб загониш, бо гризеш мене (Март., Тв., 1954, 76); б) вивести з ладу, зруйнувати. - Вам то добре, що вас змалку вчили, а постав мене командувати, так я ту машину зразу в гроб зажену (Панч, II, 1956, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гріб | гроби |
Родовий | гробу | гробів |
Давальний | гробові, гробу | гробам |
Знахідний | гріб | гроби |
Орудний | гробом | гробами |
Місцевий | на/у гробі | на/у гробах |
Кличний | гробе | гроби |
гребти
ГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. гріб, гребла, ло; недок. 1. неперех. Упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен. Скинув [Данило] човна на воду й поплив за нею [Наталею]; нема весла - гребе гострою шаблею (Вовчок, І, 1955, 101); Двоє хлопців, яким прийшла черга гребти, кинулись у човен і зайняли місця на лаві (Коп., Сон, ранок, 1951, 6); // Працюючи веслом або чим-небудь іншим, направляти човен куди-небудь. Він щосили гріб до берега (Донч., VI, 1957, 71)
2. перех. і без додатка, неперех., Розгрібати, розривати що-небудь. Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170); Кріт спочатку дробить землю зубами, ніби свердлить її, і гребе своїми сильними передніми лапами (Коп., Як вони.., 1961, 32); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: - Пронеси! (Гончар, III, 1959, 47).
3. перех. і без додатка. Збирати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Шевч., II, 1953, 186); Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці гребти сіно (Н.-Лев., II, 1956, 345); Горпина гребла сіно і варила куліш (Тулуб, Людолови, І, 1957 51).
@ Гребти гроші лопатою див. гроші.
4. перех., перен., розм. Жадібно забирати, захоплювати що-небудь. До себе всякий і гребе Які достались їм подарки, - Насилу обійшлось без сварки (Котл., І, 1952, 173); Підкупи робив [дипломат] і сіяв лихо, Землі гріб великі і малі (Мал., Звенигора, 1959, 221).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гребу | гребемо |
2 особа | гребеш | гребете |
3 особа | гребе | гребуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гребтиму | гребтимемо |
2 особа | гребтимеш | гребтимете |
3 особа | гребтиме | гребтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гріб | гребли |
Жіночий рід | гребла | |
Середній рід | гребло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гребімо | |
2 особа | греби | гребіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гребучи | |
Минулий час | грібши |
гроб
ГРОБ див. гріб.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гроб | гроби |
Родовий | гробу | гріб |
Давальний | гробові, гробу | гробам |
Знахідний | гроб | гроби |
Орудний | гробом | гробами |
Місцевий | на/у гробі | на/у гробах |
Кличний | гробе | гроби |