грізний
ГРІЗНИЙ, а, е. 1. Дуже суворий, жорстокий. Івась поривався не йти, а бігти, - такий грізний та страшний стояв коло його Василь (Мирний, IV, 1955, 18); // Який виражає, містить у собі погрозу, суворість, нещадність. Княгиня повернулась і швидко покульгала у флігель з грізним, гнівним виглядом (Вас., II, 1959, 63); Виструнчився стражник, відразу аж тіпонувшись, тільки почув грізний начальницький тон (Смолич, II, 1958, 59).
2. Який викликає, навіває страх. [Елеазар:] Сон мені грізний приснився - Хто відгадає його? (Л. Укр., II, 1951,144); [Панна Рома:] Суне така хмара, така грізна, що обгортає жах! (Вас., III, 1960, 224); Де ревли пороги грізні - встало сонце України (Гур., Друзі.., 1959, 12); // Дуже сильний, великий. Він пам'ятав минулих днів походи і кров, пролиту в грізній боротьбі (Сос., Близька далина, 1960, 11); Грізна сила; // Сповнений труднощами, різними ускладненнями. В цей грізний час ти мусиш бути на тому посту, де найбільше даси користі Батьківщині (Донч., III, 1956, 395); В грізні дні Великого Жовтня творилися нові пісні і думи (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | грізний | грізна | грізне | грізні |
Родовий | грізного | грізної | грізного | грізних |
Давальний | грізному | грізній | грізному | грізним |
Знахідний | грізний, грізного | грізну | грізне | грізні, грізних |
Орудний | грізним | грізною | грізним | грізними |
Місцевий | на/у грізному, грізнім | на/у грізній | на/у грізному, грізнім | на/у грізних |