грім
ГРІМ, грому, ч. 1. Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Грім гримить - хліб буде родить (Укр.. присл.., 1955, 94); Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Шевч., І, 1951, 113); * Образно. Тоді ж, як грім під час негоди Впаде на голови катів, Нам сонце правди і свободи Засяє тисяччю огнів (Сто пісень.., 1946, 8); * У порівн. Регіт гримить, як грім (Н.-Лев., III, 1956, 312); Громом обізвався постріл (Стельмах, Хліб... 1959, 78).
@ Грім би мене вдарив (побив); Хай мене грім поб'є - уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, запевнення в чому-небудь. - Хай мене грім поб'є... коли я їв чию часть [частину], окроме своєї! - клявся Попенко (Мирний, І, 1954, 393); - Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу... (Кучер, Чорноморці, 1956, 443); Грім би тебе (його, її, їх) вдарив (побив) - уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. - Грім би їх побив.. з їх порядками! - воркотів.. Бовдур (Фр., І, 1955, 297); Як (мов, немов і т. ін. ) грім з [ясного] неба - раптово і несподівано. - Жили ми з одинокою матір'ю, і ось на саму кутю, як грім з неба, - прийшли й забрали [мене]. По доказу сільського старости... (Збан., Єдина, 1959, 108).
2. перен., чого. Сильні, гучні звуки. Я чув грім оплесків, схожий на сплески тисяч голубиних крил (Рильський, III, 1956, 8); Чути грім віддаленого бою (Собко, П'єси, 1958, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грім | громи |
Родовий | грому | громів |
Давальний | громові, грому | громам |
Знахідний | грім | громи |
Орудний | громом | громами |
Місцевий | на/у громі | на/у громах |
Кличний | громе | громи |