гупало
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гупало | гупала |
Родовий | гупала | гупал |
Давальний | гупалу | гупалам |
Знахідний | гупало | гупала |
Орудний | гупалом | гупалами |
Місцевий | на/у гупалі | на/у гупалах |
Кличний | гупало | гупала |
гупати
ГУПАТИ, аю, аєш, недок. 1. Видавати або створювати глухий стук, шум при ударах, поштовхах, розривах і т. ін. По селах від білого світу і до темної ночі знай гупали неугавно ціпи (Мирний, III, 1954, 255); Вже чути, як гупає бубон, приказує гармошка (Ю. Янов., І, 1958, 54); Вдалині гупали важкі гармати (Перв., Материн.. хліб, 1960, 86); // у (об) що і по чому. З шумом ударяти, бити по чому-небудь. Кілька п'яних панів гупало в двері важкими чобітьми (Тулуб, Людолови, І, 1957, 108); Я гупав зеленим, як гарбуз, кавуном об коліно, кавун репався, і сік аж закипав на коліні (Сенч., Опов., 1959, 248); Радивон кидає хмурий погляд на своїх недругів. Гупає кулаком по столу (Горд., І, 1959, 505).
2. Важко, з шумом падати. Вікна плакали залишками скла, тріщали рами, і на долівку часто гупало важке каміння (Епік, Тв., 1958, 295); Поривчастий вітер прилітав невідомо звідки.., і від його подиху частіше гупали в траву підточені червою яблука та груші (Шиян, Баланда, 1957, 184).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гупаю | гупаємо |
2 особа | гупаєш | гупаєте |
3 особа | гупає | гупають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гупатиму | гупатимемо |
2 особа | гупатимеш | гупатимете |
3 особа | гупатиме | гупатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гупав | гупали |
Жіночий рід | гупала | |
Середній рід | гупало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гупаймо | |
2 особа | гупай | гупайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гупаючи | |
Минулий час | гупавши |