гуркотання
ГУРКОТАННЯ, ГУРКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. гуркотати, гуркотіти і звуки, утворювані цією дією. І в занесених пугах над кіньми, і в поспішнім гуркотанні коліс чулась тривога (Коцюб., II, 1955, 94); Тільки ледь-ледь чути було далеке гуркотіння грому (Головко, І, 1957, 429); Несподівано почується гуркотіння горлиць, і даремно шукаєш їх очима. Непомітні, сидять вони чи на дубі столітньому, чи на тополі (Шиян, Партиз. край, 1946, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гуркотання | гуркотання |
Родовий | гуркотання | гуркотань |
Давальний | гуркотанню | гуркотанням |
Знахідний | гуркотання | гуркотання |
Орудний | гуркотанням | гуркотаннями |
Місцевий | на/у гуркотанні | на/у гуркотаннях |
Кличний | гуркотання | гуркотання |