гуртувати
ГУРТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Організовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; об'єднувати. Іде Килигей знайомими місцями, де промайнула молодість, де гуртував торік повстанців супроти Антанти (Гончар, Таврія.., 1957, 666); // Об'єднувати однією ідеєю, метою. Поет показує, що ідеї Леніна, ідеї комунізму поширюються по світу, гуртують знедолених, підносять їх гідність (Іст. укр. літ., II, 1956,409).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуртую | гуртуємо |
2 особа | гуртуєш | гуртуєте |
3 особа | гуртує | гуртують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуртуватиму | гуртуватимемо |
2 особа | гуртуватимеш | гуртуватимете |
3 особа | гуртуватиме | гуртуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гуртував | гуртували |
Жіночий рід | гуртувала | |
Середній рід | гуртувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуртуймо | |
2 особа | гуртуй | гуртуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гуртуючи | |
Минулий час | гуртувавши |