гільцем
гільце
ГІЛЬЦЕ, я, с., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося, - одруження, за категоричним свідченням усього жіноцтва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Смо-лич. Мир.., 1958, 25); * У порівн. Колись я думала для тебе на прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Л. Укр., І, 1951, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гільце | гільця |
Родовий | гільця | гілець |
Давальний | гільцю | гільцям |
Знахідний | гільце | гільця |
Орудний | гільцем | гільцями |
Місцевий | на/у гільці | на/у гільцях |
Кличний | гільце | гільця |