дачник
ДАЧНИК, а, ч. Той, хто відпочиває на дачі (див. дача2). Дехто з дачників каже, що на тих дачах, що на горі, теж єсть гадюки (Л. Укр., V, 1956, 13); // Відпочиваючий взагалі. Влітку вдова наймала хату дачникам (Донч., IV, 1957, 172); * У порівн.- Чому вони [студенти] зараз розсілись, як .. дачники! (Довж., І, 1958, 476).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дачник | дачники |
Родовий | дачника | дачників |
Давальний | дачникові, дачнику | дачникам |
Знахідний | дачника | дачників |
Орудний | дачником | дачниками |
Місцевий | на/у дачнику, дачникові | на/у дачниках |
Кличний | дачнику | дачники |