двоголовий
ДВОГОЛОВИЙ, а, е. Який має дві голови (у 1 знач.). Двоголову гадюку піймали узбецькі колгоспники в одному з кишлаків поблизу Ташкента (Веч. Київ, 17.1 1968, 4); Зачаровано дивились [відпочиваючі] на Ельбрус. Він, двоголовий, білосніжний, гордо прикрашав собою гористий краєвид (Збан., Любов, 1957, 173).
Двоголовий орел, іст. - те саме, що Двоглавий орел (див. двоглавий). Горді двоголові орли на стінах поспускали крила, як мокрі курки (Еллан, II, 1958, 245).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двоголовий | двоголова | двоголове | двоголові |
Родовий | двоголового | двоголової | двоголового | двоголових |
Давальний | двоголовому | двоголовій | двоголовому | двоголовим |
Знахідний | двоголовий, двоголового | двоголову | двоголове | двоголові, двоголових |
Орудний | двоголовим | двоголовою | двоголовим | двоголовими |
Місцевий | на/у двоголовому, двоголовім | на/у двоголовій | на/у двоголовому, двоголовім | на/у двоголових |