два
ДВА, ч. і с., ДВІ, ж., двох, числ. кільк. 1. Назва числа 2 і його цифрового позначення. Що два, то не один (Номис, 1864, № 210); [Горлов:] Ти у військовій справі дважди [двічі] два не знаєш (Корн., II, 1955, 12); У двійчастій системі за основу числа береться величина 2 (Наука.., 7, 1956, 4); // Кількість із двох одиниць. На той час суддями були: Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких цапа (Гл., Вибр., 1957, 74); Стулились краями дві половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собі сонце, немов перлину (Коцюб., II, 1955, 226); Подзвонили вранці, Що приїдуть у село два американці (С. Ол., Вибр., 1959, 128).
Два-три, один-два і т. ін. - уживається для приблизного позначення невеликої кількості чого-небудь, означає: декілька, небагато. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом (Н.-Лев., II, 1956, 262); Орест.. пробує здійнятись на ліктях над кріслом, щоб глянути на дорогу, але не може і в безсиллі опускається. Все оце триває недовго, не більше одної-двох хвилин (Л. Укр., II, 1951, 82); Зо два - приблизно два. Впав [Данило] на коня та й полинув, і не було його місяців зо два (Вовчок, І, 1955, 97); Ось він уже разів зо два упірнув, знесилившись (Ю. Янов., II, 1958, 17); Не раз, [і] не два; Не два, [і] не три - багато разів, тривалий час. - Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (Котл., І, 1952, 126); Не дві, не три і не чотири [неділі]! Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві... (Шевч., II, 1963, 101).
@ Чорта з два, вульг. - не вийде, так не буде. Дав би гривню, Щоб позирнуть на ті дива. Та чорта з два! (Шевч., І, 1951, 240); - Молодий, білявий, високий.., - шепотіла Онися матері під самісіньким вухом, - але чорта з два: за дяка не піду; в нас високі пороги для дяків (Н.-Лев., III, 1956, 30); Як дві краплі (каплі) води [схожий на кого ] - дуже схожий, похожий на кого-, що-небудь; викапаний хто-небудь. Тюремний ескулап, середніх років кретин, що .. був, як дві каплі води, схожий на нашого Хлипала, охоче брав пацієнтів до того лазарету (Збан., Єдина, 1959, 197).
3. розм. Декілька, небагато. - Я ось тільки ще два слова скажу, я тебе наздожену (Вовчок, І, 1955, 206).
4. рідко. Означає «другий» при іменниках - власних назвах. За «Київ-Товарною два» гримотіло (Сенч., На Бат. горі, 1960, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | два | дві | ||
Родовий | двох | двох | ||
Давальний | двом | двом | ||
Знахідний | два, двох | дві, двох | ||
Орудний | двома | двома | ||
Місцевий | на/у двох | на/у двох |
двоє
ДВОЄ, двох, числ. кільк. Збірн. до два. Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини (Вовчок, І, 1955, 273); Був собі дід та баба. З давнього давно, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, - Усюди обоє (Шевч., І, 1951, 311); Двоє барил з водою стояли коло стіжка (Н.-Лев., II, 1956, 196); Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (Панч, Синів.., 1959, 4); [Дудар:] Я хочу сказати цьому дідові двоє слів (Мик., І, 1957, 82); Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми: двоє дочок і син (Гончар, Таврія.., 1957, 9); // у знач. ім. Вже можна було розібрати, що там [у човні] сиділо четверо - двоє на веслах, а двоє - один проти одного (Коцюб., І, 1955, 386); Кажуть, якщо двоє палко покохали.., То для них, хороших, праця вдвічі мила, То ж у кожнім серці - вдвічі більше сили (Гірник, Друзі.., 1953, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | двоє |
Родовий | двох |
Давальний | двом |
Знахідний | двоє, двох |
Орудний | двома |
Місцевий | на/у двох |