депривація
ДЕПРИВАЦІЯ, -ї, ж. 1. Втрата, позбавлення, обмеження. <> Відносна депривація: а) невідповідність між очікуваннями та фактичним положенням індивідів або соціальних груп; б) недостатнє задоволення яких-небудь потреб людей у порівнянні з іншими людьми. 2. Брак економічних та емоційних опор, загальноприйнятих як базисних основ людського досвіду (прибуток, забезпеченість житлом, а також опікування дітей батьками). 3. Ізоляція від зовнішніх подразників, втрата або обмеження можливостей задоволення будь-яких потреб, що супроводжуються комплексними емоційними переживаннями. 4. В соціології – відчуття невдоволення своїм положенням, яке відчуває індивід або соціальна група. 5. В психології – сенсорна недостатність. 6. Порушення діяльності систем біологічного або соціального організму. <> Сенсорна депривація – тривале і повне виключення всякого сенсорного подразника; характеризується рядом психічних розладів. Статева депривація – вимушене або свідоме зниження статевої активності нижче індивідуальної (конституційно вікової) потреби; розрізняють два види статевого стримування; перший – це відсутність статевої активності відразу після закінчення статевого акт (рефракторний період копулятивного циклу); зазвичай сприймається людиною позитивно, як заслужений відпочинок після інтенсивного психофізичного навантаження з яскравим емоційним забарвленням; другий вид стримування – змушена сексуальна абстиненція, коли після рефракторного періоду копулятивного циклу виникає статева потреба, задоволенню якої перешкоджають які-небудь зовнішні обставини. 7. Позбавлення духовної особи бенефіція (прибуткової посади).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | депривація | депривації |
Родовий | депривації | депривацій |
Давальний | депривації | деприваціям |
Знахідний | депривацію | депривації |
Орудний | депривацією | деприваціями |
Місцевий | на/у депривації | на/у деприваціях |
Кличний | деприваціє | депривації |