дехто
ДЕХТО, декого, деким (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «хто» і стоять між ними), займ. неознач. Деякі люди, невелика група людей з числа інших. Сидять собі [арештанти], розмовляють, А дехто й куняє (Шевч., II, 1953, 187); Дехто з лібералів-поміщиків.. намагався використати творчість Остапа Вересая в своїх цілях (Тич., III, 1957, 155); // Хтось (кого не хочуть називати). Тобі усе, паньматко, смішки! А декому ні кришки: Тут думка неабияка Морочить козака (Гл., Вибр., 1957, 98); Просто Саня подавала декому голос: я, мовляв, осьдечки! (Шовк., Інженери, 1956, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дехто | |||
Родовий | декого | |||
Давальний | декому | |||
Знахідний | декого | |||
Орудний | деким | |||
Місцевий | на/у декому, де на кому, де на кім |