дзвіниця
ДЗВІНИЦЯ, і, ж. Вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами. До утрені завив з дзвіниці Великий дзвін (Шевч., II, 1953, 38); Від старої Орської кріпості лишилася тільки кам'яна дзвіниця (Рад. Укр., 27.УІІІ 1959, 3); * У порівн. Поставить він собі «двір» [замок], такий високий, як дзвіниця (Коцюб., І, 1955, 101).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвіниця | дзвіниці |
Родовий | дзвіниці | дзвіниць |
Давальний | дзвіниці | дзвіницям |
Знахідний | дзвіницю | дзвіниці |
Орудний | дзвіницею | дзвіницями |
Місцевий | на/у дзвіниці | на/у дзвіницях |
Кличний | дзвінице | дзвіниці |