дзвінкість
ДЗВІНКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. дзвінкий. Сам грудний резонатор неспроможний надати голосу тієї дзвінкості, свіжого й яскравого тембру, що зветься «металом» (Худ. чит.., 1955, 54); * Образно. Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Рильський, III, 1956, 400).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвінкість | дзвінкості |
Родовий | дзвінкості, дзвінкости | дзвінкостей |
Давальний | дзвінкості | дзвінкостям |
Знахідний | дзвінкість | дзвінкості |
Орудний | дзвінкістю | дзвінкостями |
Місцевий | на/у дзвінкості | на/у дзвінкостях |
Кличний | дзвінкосте | дзвінкості |