дивовижа
ДИВОВИЖА, і, ж., розм. 1. Незвичайне видовище; диво. Зібрався коло шинку трохи не ярмарок, усім таке чудо, така дивовижа! (Мирний, III, 1954, 408); - Подумаєш, дивовижа... - байдуже відповідав Борис. --Мертві петлі над своєю хатою (Коп., Подарунок, 1956, 13).
2. Те саме, що здивування. Чіпка широко розкрив очі й з дивовижею дивився.. на товариство (Мирний, II, 1954, 183).
@ Дивовижа мені - дивно мені. - Дивовижа мені, як ти в того пана вдався! Наче не ти, а він перед очима (Вовчок, VI, 1956, 279); Не в дивовижу - не дивно. Нам герцоги зовсім не в дивовижу! (Л. Укр., V, 1956, 405); - Щастить тобі, - сказав Максим, - тільки що прийшов і вже он яких два окуні маєш. - А це нам не в дивовижу (Шиян, Гроза.., 1956, 677).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дивовижа | дивовижі |
Родовий | дивовижі | дивовиж |
Давальний | дивовижі | дивовижам |
Знахідний | дивовижу | дивовижі |
Орудний | дивовижею | дивовижами |
Місцевий | на/у дивовижі | на/у дивовижах |
Кличний | дивовиже | дивовижі |