дитинка
ДИТИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дитина 1, 2. Дитинка спить, а доля її росте (Номис, 1864, № 1681); [Груїчева:] Я ніколи не повірю, щоб Люба була справді такою дитинкою, яку вона з себе удає (Л. Укр., II, 1951, 56); - Розумну дитинку, Химо, маєте, - заздрили їй молодиці (Кач., II, 1958, 21); * У порівн. На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка (Л. Укр., І, 1951, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дитинка | дитинки |
Родовий | дитинки | дитинок |
Давальний | дитинці | дитинкам |
Знахідний | дитинку | дитинок |
Орудний | дитинкою | дитинками |
Місцевий | на/у дитинці | на/у дитинках |
Кличний | дитинко | дитинки |