дмухати
ДМУХАТИ, аю, аєш, недок. 1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. - Ось гляньте, який гладкий! - і Рудик дмухав вівчарикові між пір'ячко, щоб показати, який він гладкий (Коцюб., І, 1955, 220); Музиканти завзято дмухали в свої труби (Гончар, І, 1954, 323); Ігор натирав гудзики крейдою, чистив їх суконкою, дмухав на них, навіть слинив (Багмут, Щасл. день.., 1951, 105); // чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. - О, вона вже не прийде сюди! - весело відповіла панна, сідаючи біля мене і дмухаючи мені дим із своєї папіроски просто в очі (Фр., IV, 1950, 288); Бурлака присунувся до Василини ще ближче та все дмухав на неї смердючим тютюном (Н.-Лев., II, 1956, 100).
2. Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти. Та вітер, бач, дмухав Усе по діброві (Метл. і Кост., Тв., 1906, 346); У відчинену кватирку дмухав пахучий вітрець (Донч., І, 1956, 371); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Панч, В дорозі, 1959, 47).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дмухаю | дмухаємо |
2 особа | дмухаєш | дмухаєте |
3 особа | дмухає | дмухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дмухатиму | дмухатимемо |
2 особа | дмухатимеш | дмухатимете |
3 особа | дмухатиме | дмухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дмухав | дмухали |
Жіночий рід | дмухала | |
Середній рід | дмухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дмухаймо | |
2 особа | дмухай | дмухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дмухаючи | |
Минулий час | дмухавши |