днедавній
ДНЕДАВНІЙ, я, є, розм. ДНЕДАВНИЙ, а, е. 1. Який існував, відбувався, був поширений колись давно. А я так мало, небагато Благав у бога.. Вдвох тихенько заспівать [з Оксаною] Ту думу сумную, днедавну, Про лицаря того гетьмана (Шевч., II, 1953, 218); В степах днедавніх половецьких Доходив я завдань мистецьких, І довго Музи чистий спів Мені, самотньому, бринів (Черн., Поезії, 1952, 121); І знов над багнетами пісня чаїна Днедавні нагадує ночі і дні (Перв, II, 1958, 410).
2. Дуже старий, давній. Плаче вранці Ярославна В Путивлі-городі на брамі, - Жаліється, а перед нею Стоїть стіною ліс днедавній (Перв., І, 1958, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | днедавній | днедавня | днедавнє | днедавні |
Родовий | днедавнього | днедавньої | днедавнього | днедавніх |
Давальний | днедавньому | днедавній | днедавньому | днедавнім |
Знахідний | днедавній, днедавнього | днедавню | днедавнє | днедавні, днедавніх |
Орудний | днедавнім | днедавньою | днедавнім | днедавніми |
Місцевий | на/у днедавньому, днедавнім | на/у днедавній | на/у днедавньому, днедавнім | на/у днедавніх |