довбальник
ДОВБАЛЬНИК, а, ч. Робітник, що здійснює довбання чого-небудь. Довбальник.., який має за плечима великий стаж і багатий досвід, покликання громадського контролера бачить насамперед у тому, щоб допомагати новачкам випускати добротну продукцію (Роб. газ., 15.УІІ 1965, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довбальник | довбальники |
Родовий | довбальника | довбальників |
Давальний | довбальникові, довбальнику | довбальникам |
Знахідний | довбальника | довбальників |
Орудний | довбальником | довбальниками |
Місцевий | на/у довбальнику, довбальникові | на/у довбальниках |
Кличний | довбальнику | довбальники |