дозволений
ДОЗВОЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до дозволити 1. - Хто тут співає? одчиняй! Тут не дозволені концерти!.. (Сам., І, 1958, 243); // дозволено, безос. присудк. сл. Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись (Гончар, Таврія.., 1957, 11); Їм дозволено співати.
2. у знач.прикм. Який можна дозволити, допустити; допустимий. - Та ще немалая скорбота: У наших... книгарнях Книжок дозволених - пустота, А їх немало треба б мать (Мирний, V, 1955, 289); Збіг його річниці народження з днем дозволених обманів значно поширював грунт для жартів і сміху (Вол., Місячне срібло, 1961, 12); // у знач. ім. дозволене, ного, с. Те, що дозволяється, допускається. Стрілка, яка показувала тиснення, стрибнула за червону риску дозволеного (Рибак, Час.., 1960, 435).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дозволений | дозволена | дозволене | дозволені |
Родовий | дозволеного | дозволеної | дозволеного | дозволених |
Давальний | дозволеному | дозволеній | дозволеному | дозволеним |
Знахідний | дозволений, дозволеного | дозволену | дозволене | дозволені, дозволених |
Орудний | дозволеним | дозволеною | дозволеним | дозволеними |
Місцевий | на/у дозволеному, дозволенім | на/у дозволеній | на/у дозволеному, дозволенім | на/у дозволених |